Шлях до військової медицини
На момент початку повномасштабної війни росії проти України Андрію було майже 23 роки. Він навчався на медичному факультеті Сумського державного університету, мав кохану дівчину та друзів. З першого дня війни Андрій, відомий під псевдонімом “Ріко”, став частиною Сумської територіальної оборони. В ефірі Українського радіо Суми він поділився переживаннями про свій шлях з майбутнього лікаря-інфекціоніста до бойового медика.
Про це розповідає Суми24
Надання допомоги під час війни
Основним мотивом для Андрія стало вторгнення ворога на рідну землю. Він зазначив, що на початку війни медиків було обмаль, тому вирішив долучитися до боротьби: “Я сам з Роменського району, місцевий, і вони прийшли на мою Батьківщину. Всі знають, що на початку повномасштабної війни медиків дуже не вистачало. Тобто, стріляти могли багато хто, а надавати першу допомогу, хоча б першу екстрену — одиниці”.
Оскільки до початку війни Андрій не мав досвіду в бойовій медицині, йому довелося вчитися з нуля, переглядаючи навчальні відео та відвідуючи курси. “Зараз вже дуже багато різних курсів, людей навчають всьому, чому тільки можна. Країна наша просунулась вперед в плані навчання”.
Андрій розповідає про свій бойовий шлях, починаючи з оборони Сум, потім переходячи до Харківщини, а згодом до Бахмута та інших регіонів. “Для мене ще більшим стимулом залишатися у війську стала втрата побратимів. Я цих людей знаю, я з їхніми сім’ями дуже спілкуюся і в мене стимул йти далі й врятувати хлопців побільше”.
“В мене в машині ніхто не помирав. Подальшу долю хлопців я вам не скажу, тому що я не знаю, самі розумієте, на Донбасі дуже багато хлопців”.
Андрій також відзначив, що його батьки спочатку не знали про його участь у військових діях. “Батьки вже звикли до цього всього. На початку, звичайно, вони дізналися майже через чотири тижні. Спочатку був шок, страх, переживання”.
На завершення розмови, медик поділився своїми мріями: “Я не знаю, що може бути завтра. Напевно, мрія була стати гарним спеціалістом. Зараз у мене дружина є, і моя мрія — це просто тиша, аби було тихенько, нічого не летіло на голову і бути поруч з дружиною”.