Парадокс війни: незважаючи на те, що фізично деякі міста під контролем України більше немає, їхні адміністрації переживають етап активного розвитку. Бюрократична машина не лише вижила, а й значно розрослася. Поки в Києві шукають фахівців з протоколу для Маріупольської міськради, на Сумщині розгортається свій театр абсурду: цілі сільради та лікарні, разом з директорами та бухгалтерами, переїжджають до обласного центру.
Про це розповідає Суми24
Маріупольський феномен: попри те, що місто окуповане росіянами ще з весни 2022 року та лежить у руїнах, активність міської ради в Києві залишається високою. На сайті пошуку роботи розміщено 13 вакансій, серед яких:
- Головний спеціаліст з міжнародного співробітництва та протоколу з зарплатою 30 000 грн, завдання якого — бути «точкою дотику» між радою та міжнародними організаціями.
- Керівник підрозділу планування та розвитку персоналу.
- Логопед, вихователь, юристи та бухгалтери.
Вражає, що в міськраді непідконтрольного міста вже працює понад 500 співробітників. Армія чиновників керує містом, якого у них немає, отримуючи зарплати з українського бюджету.
Сумський колорит: на Сумщині ситуація не менш дивна. Краснопільський центр первинної медико-санітарної допомоги відновлює прийом пацієнтів у Сумах, хоча лікарі з прикордонного селища Угроїди тепер ведуть прийом в обласному центрі. Це викликає питання: чому бабусям з Угроїдів потрібно їхати під обстрілами до Сум, якщо в них є свої лікарі?
Проблема полягає не тільки в лікарях, яким потрібно працювати, але й у тому, що весь адміністративний апарат амбулаторії також переїхав до Сум. У місті, яке і так насичене лікарнями, утримується дублююча структура: директори закладів, головні бухгалтери, технічні працівники та кадровики.
Мільйони на імітацію: виникає запитання: чому витрачаються бюджетні кошти на оренду офісів, закупівлю техніки та зарплати сотням адміністраторів, які керують громадами, що знаходяться під вогнем? Чому не скоротити штати і не працевлаштувати лікарів у існуючі лікарні Сум? Зекономлені мільйони гривень могли б піти на підтримку ЗСУ чи допомогу людям, які не змогли виїхати. Схоже, відповідь проста: війна війною, але збереження керівних посад — за розкладом.