Росія здійснювала фінансування просування так званого «мовного закону Ківалова-Колесніченка», який формально надавав російській мові статус регіональної в Україні, а на практиці наближав її до статусу державної. Кошти надходили до і після ухвалення закону та використовувалися для організації публічних заходів, статей у медіа, а також друкованих матеріалів, спрямованих на українську громадськість і міжнародні інституції з метою політичного тиску на уряд України. Це стало відомо з розслідування «Схем» (Радіо Свобода), яке проаналізувало документи витоку з «Правфонду» – російської державної організації, що підтримує співвітчизників за кордоном.
Про це розповідає Суми24
Співавтори цього мовного закону, колишні народні депутати від «Партії регіонів» Вадим Колесніченко та Сергій Ківалов, не надали коментарів на запит «Схем».
У 2012 році розгляд закону про засади мовної політики, який став відомим під прізвищами його авторів, викликав запеклі суперечки в парламенті та вуличні протести, проте під час голосування набрав чинності. Закон запроваджував статус «регіональних» для мов, якими спілкується понад десять відсотків населення на певній території. В результаті, російська мова набула регіонального статусу в 13 із 27 територіальних одиниць України.
«Схеми» виявили, що Колесніченко отримував фінансування від «Правфонду» на підтримку мовного закону як до, так і після його ухвалення. У лютому 2012 року, за шість місяців до голосування, Колесніченко звернувся до «Правфонду» з проханням виділити 1,9 мільйона рублів (близько 65 тисяч доларів на той час) на підготовку альтернативного офіційного звіту про нібито невиконання Україною міжнародного договору Ради Європи – «Європейської хартії з регіональних мов», яка діє в Україні з 2006 року і покликана захищати мови, що опинилися під загрозою зникнення. Серед таких була й російська, поки у 2025 році Верховна Рада не виключила її з цього переліку.
Мовний закон «Ківалова-Колесніченка» спирався на цю хартію як на інструмент популяризації російської в Україні. Як зазначив дослідник мовної політики Володимир Кулик, «він був прописаний так, що насправді російську мову можна було вживати не поряд з українською, а замість неї».
«Правфонд» затвердив заявку Колесніченка та надав 1,2 мільйона рублів (майже 41 тисячу доларів) – трохи менше запитуваної суми. Згідно з документами, гроші мали бути витрачені на публікацію звіту у форматі книги, переклад на українську та англійську мови, гонорари експертам і перекладачам, а також на інформаційну кампанію, включаючи сюжети на телебаченні та статті в пресі.
Згідно з розслідуванням «Схем», Москва не лише фінансувала Колесніченка, а й надавала йому вказівки щодо змісту його «громадського звіту» для Ради Європи. Інструкції надходили від тодішнього керівника «Правфонду» Ігоря Панєвкіна. У листах згадувалася можливість залучення Міністерства закордонних справ рф для перекладу документа англійською мовою. У своєму листі Колесніченко прямо вказував, що метою звіту є політичний тиск на українську владу.
У звіті нардепа для Ради Європи йшлося про відсутність квот для російської мови на радіо- та телемовлення, а також брак російськомовних шкіл. Натомість в офіційному звіті української влади підкреслювалося, що російська майже витіснила українську в різних сферах життя великих міст, а підтримка російської мови зберігає тоталітарну політику СРСР.
Співавтором звіту Колесніченка був його помічник Руслан Бортнік, а вступне слово написав його політичний соратник Сергій Ківалов. На запитання «Схем» Ківалов не відповів, тоді як Бортнік зазначив, що не знав про фінансування звіту з рф.
Згідно з розслідуванням, це не єдина субсидія, яку отримав український парламентар від російського фонду для просування мовного закону. Після його ухвалення, у 2013 році, «Правфонд» виділив Колесніченку ще понад два мільйони рублів (близько 65 тисяч доларів) на видання брошури «для російських співвітчизників» в Україні з інструкціями про застосування мовного закону, який тоді набув чинності.
Згідно з документами, поширювати профінансовану брошуру планували серед держорганів України та міжнародних організацій, а також презентувати в Києві в пресцентрі інформаційного агентства УНІАН за участю Сергія Ківалова. Проте захід відтермінували, і Ківалова на ньому замінив Михайло Товт, колишній нардеп і тодішній працівник Академії наук України, який також брав участь у написанні брошури.
Брошуру Товт писав разом зі Степаном Черничком, тодішнім проректором Закарпатського угорського інституту, а нині ректором цього навчального закладу і депутатом Закарпатської обласної ради від Партії угорців України. «Схеми» проаналізували цю брошуру. Автори заохочували використання російської мови у сфері надання послуг, зокрема, вказували, що «офіціант може обслуговувати клієнтів винятково російською, оскільки відвідувач обрав цей заклад».
Згідно з документами, за написання коментарів до брошури Черничко і Товт отримали по 5000 гривень (на той час 600 доларів). «Схеми» звернулися до обох за коментарем. Черничко зазначив, що не знав, хто фінансував брошуру, а Товт у розмові з журналістами заявив, що не пригадує, хто її фінансував.
У лютому 2014 року, після втечі Віктора Януковича до росії, Верховна Рада України проголосувала за скасування «закону Ківалова-Колесніченка». Проте це рішення не набуло чинності, оскільки тодішній в.о. президента Олександр Турчинов відмовився його затверджувати, поки не буде ухвалено нового мовного закону. Лише у 2018 році Конституційний суд визнав «закон Ківалова-Колесніченка» неконституційним.