20 квітня мешканка Конотопа Ганна Петрівна Кривошеєва відзначила свій 100-річний ювілей.
Про це розповідає Суми24
До ювілярки завітали з привітаннями міський голова Артем Семеніхін, представники Управління соціального захисту населення КМР та очільник ГО «Конотопська міська організація інвалідів війни, Збройних Сил та учасників бойових дій» Борис Постнов.
Гості побажали Ганні Петрівні міцного здоров’я, Божого благословення та ще багатьох світлих днів у колі рідних. Ювілярка вразила присутніх знанням німецької мови, цікавими фактами з минулого та навіть поділилася гумористичною оповідкою, про що повідомили в мерії Конотопа.
Ганна Петрівна Жовтенко (дівоче прізвище) народилася 20 квітня 1926 року в Конотопі, де мала молодшого брата Володимира.
У 1932 році родина Жовтенків переїхала до німецького поселення в селі Круглолугівка, що знаходиться на півдні Бахмацького району. Це село було засноване в 1766 році як німецька колонія Рундевізе, а свою назву воно зберігало до 1945 року.
У поселенні планували побудувати млин, і тому батька Ганни, Петра Давидовича, запросили на роботу як інженера-механіка.
Саме тут маленька Ганна в шестирічному віці пішла до школи. «Предмети в ній викладали німецькою, а решту часу ми з братом гралися з дітьми переселенців, які спілкувалися лише рідною мовою, тож ми швидко її вивчили. Розмовляли краще, ніж українською», – ділиться спогадами Ганна Петрівна.
Ці знання іноземної мови стали в пригоді під час Другої світової війни, коли їй виповнилося 15 років. Після складання останнього іспиту у 8-му класі молодь святкувала, не знаючи, що війна вже почалась. «Пригадую, як тільки прийшла додому і лягла спати, молодший брат почав мене будити: «Вставай, війна!» «Яка ще війна?!» – відповіла я з просоння… Перша думка, яка промайнула в голові: «Як же я буду вчитися», адже я дуже любила школу», – згадує жінка.
У цьому юному віці вона долучилася до партизанського руху, де була перекладачкою, брала участь у розвідці та неодноразово потрапляла в тил ворога: «Я мала гарну пам’ять. Не боялася, мабуть, то була юнацька відчайдушність», – згадувала Кривошеєва у своєму інтерв’ю, коли їй було 95.
Вона неодноразово потрапляла в полон, тричі вважалася зниклою безвісти, зазнала поранень та була на межі смерті. Перемогу зустріла в Австрії, неподалік Зальцбурга.
Після війни Ганна повернулася до Круглолугівки. Її мати загинула в липні 1943 року під час бомбардування колонії, а брат Володимир, який перебував поруч, змудрився врятуватися. Батько отримав поранення під час війни і помер через два роки після її закінчення.
Ганна переїхала до Конотопа до родини батькової сестри, яка не мала дітей.
Влаштувавшись на завод, де працювала токарем, Ганна познайомилася з майбутнім чоловіком Миколою. Вони одружилися в 1948 році, побудували дім і виховали сина Віктора та доньку Валентину.
Згодом жінка перейшла на роботу в Конотопський районний вузол зв’язку, де пропрацювала експедитором пошти. У вільний час вона співала, грала на баяні та відвідувала хор у міському терцентрі.
Ганна Петрівна й далі проживає в будинку, зведеному разом із покійним чоловіком. Поруч з нею донька Валентина, яка піклується про матір. Ювілярка має двох онуків та двох правнуків.
Колись Ганна мріяла стати кореспонденткою, а брат матері наполягав на вступі до інституту іноземних мов. Але війна завадила її планам. Розуміючи цінність мирного життя, ще п’ять років тому, у свої 95, вона наголошувала: «Я б від усього відмовилася, аби тільки був мир».
Нехай Господь дарує Ганні Петрівні здоров’я, довголіття та мирне життя, а поруч будуть ті, хто дарує любов і турботу.
