Кожен мешканець Сум неодноразово чув про знамениту «суконку», що розташовувалася на місці сучасного ТРЦ «Мануфактура». Виробництво одягу з високоякісних матеріалів розпочалося тут ще в 1916 році, а згодом стали популярними картаті дитячі пальта, які носили наші бабусі та прабабусі. Одним із директорів фабрики був Марсель Глезер — француз, який закохався в Суми з першого погляду. Він мріяв залишитися в місті назавжди та розвивати текстильну промисловість, але його плани не здійснилися. Про це розповіла онука Марселя, Олена Сліпченко-Понизовська, ділимося її спогадами.
Про це розповідає Суми24
З притулку в Парижі до Харкова
З дитинства Олена знала, що її дід — француз, але детальніше зацікавилася його історією лише в повнолітньому віці. Марсель народився в Парижі у 1909 році. Він був первістком у родині, де згодом з’явилися молодші брат і сестра. Мати шила, а батько, Грегоре, виготовляв вироби з червоного дерева. Втративши матір і сестричку в ранньому віці, Марсель разом з братом потрапив до дитячого будинку.
Батько, який захоплювався поезією, мандрував Харківщиною, а згодом перевіз синів до України і одружився з жінкою на ім’я Наталя. Вона, незважаючи на свою неписьменність, виховала хлопців, які володіли лише французькою мовою. Доля прадіда залишилася загадкою для родини.
Закохався в Суми, як тільки опинився тут
Після завершення навчання Марсель вступив до Харківського інституту легкої промисловості, де познайомився з бабусею Анастасією. Відомо, що ворожка передбачила їй шлюб з іноземцем. Марсель мав привабливу усмішку і вмів спілкуватися з людьми, що приваблювало жінок. По закінченні інституту він отримав роботу на суконній фабриці в Сумах, переїхавши туди з дружиною. Він відчував, що це його друга батьківщина, особливо після народження доньки Жанни.
Фабрика швидко розвивалася, а Марсель піднімався кар’єрними сходами, адже був відповідальним та зацікавленим працівником. У 1941 році він став директором, контролюючи якість сумського сукна. Продукція фабрики користувалася попитом у всьому Союзі.
Під час Другої світової війни Марсель намагався потрапити на фронт, але його залишили працювати на фабриці, яка почала постачати військові шинелі. Після евакуації родина повернулася до Сум у 1944 році, де Марселю довелося відновлювати фабрику з нуля.
У 1962 році Марселя направили на нове виробництво в Одесу, де він продовжив свою кар’єру. Після його смерті родина зберегла пам’ять про його надбання, а ТРЦ «Мануфактура» стало символом продовження історії «суконки». Олена згадує, як одна з її подруг сказала: «Йому б сподобалася ця голка».