Сім’я Юлії Куценко, яка евакуювалася на Сумщину з Харківської області, пережила складні часи в окупації. Їхнє село під Куп’янськом було захоплено російськими військами в перший день повномасштабної війни. Після восьми місяців життя в окупації родина з трьома дітьми та папугою змогла виїхати через росію. Про пережите й нове життя на околиці Сумської області розповіли журналістам.
Про це розповідає Суми24
“Спочатку ми ховалися в підвалі. У нас були водостічні труби, і ми в них переховувалися. Там жило понад 20 людей, з дітьми, усім разом”, — згадує Юлія про життя в окупації у селі Вільшана, що неподалік Куп’янська. Для п’яти сімей водостічні труби стали надійним укриттям.
За даними карти DeepState, село Вільшана досі під окупацією російських військових.
“Це як під мостами — водостічні труби, через які зайва вода перетікає. Ми ховалися в тих трубах, які знаходилися під великим насипом землі. Поки не буде прямого попадання, нам нічого не страшно. Ми навіть матраци, ковдри, подушки та польову кухню туди тягнули”, — розповіла Юлія Куценко.
Жінка згадує, що в день вторгнення росії працювала в нічну зміну на хлібопекарні. “Коли я повернулася додому, у мене не завелася машина. Додому я приїхала на таксі, а коли їхала з чоловіком і батьком за машиною, нас вже зустрічала росія”, — згадує вона.
Сім’я прожила в окупації вісім місяців, виїжджаючи одні з останніх. “Ми чекали, сподівалися, що щось зміниться. Нам було шкода залишати будинок і все, що в ньому було”, — зазначила Юлія Куценко.
У вересні 2022 року село залишилося без електрики та газу, зв’язок практично зник, і після почастішання обстрілів сім’я вирішила виїхати.
“Спочатку розібрали машину, оскільки їх почали відбирати у людей. Чоловік з дітьми збирали її до купи, ховаючи частини в картоплі та погребі. Потім вже вантажилися під ліхтариками, оскільки світла не було”, — згадує Юлія.
Спершу виїхали до Бєлгорода, повернулися до України через пункт пропуску у Покровці, що тоді ще працював. З Харкова родина оселилася в гуртожитку, але не витримала умов та приїхала до Сумщини, куди їх запросили знайомі.
У селі Обтове, що на кордоні з Чернігівською областю, спочатку жили в знайомих. Згодом голова сільської ради допоміг знайти будинок. “Цей будинок стояв давно, ніхто в ньому не жив. Потрібно було багато роботи, оскільки все заросло”, — розповіла Юлія.
Сім’я поступово облаштувалася: замінили вікна, утеплили дах за допомогою благодійного фонду ООН. Наразі отримують гуманітарну допомогу. “Спочатку була хороша допомога з ковдрами та матрацами. Торік перед Новим роком дитині видали ноутбук для навчання”, — зазначила вона.
Сім’я взяла участь у програмі з надання грантів на підтримку сільського господарства, отримала допомогу на ремонт сараїв і планує купити поросят. Юлія намагається заробляти самостійно, адже вони приїхали з двома сумками та починають нове життя. “Я до останнього намагалася підробляти, поки не поїхала в роддом. Діти теж намагаються допомогти”, — розповіла вона.
Старший син живе окремо, середній, Максим, отримує спеціальність і займається особистим господарством. “Я вирощую кроликів, яких сам опікуюся. Тепер їх кілька десятків, хоча вдома було більше сотні”, — розповів він.
Молодший син народився місяць тому, і Юлія зазначила, що все для дитини мають. Донька Вероніка навчається у школі і займається спортом. “Це наш ще один біженець-переселенець, який проїхав у трилітровій банці”, — жартує Юлія про свого папугу.
На новому подвір’ї родина вирощує овочі та квіти, намагаючись облаштувати нове життя. “Нам вдалося навести лад на городі, ми вирощуємо все від картоплі до зелені”, — ділиться Юлія.
“Чоловік працює механізатором. Діти допомагають, і ми всі звикли працювати разом. У нас залишився щойно відремонтований будинок у Харківщині, але тепер наш дім тут, на Сумщині. Сподіваємося на компенсацію за втрачене майно”, — підсумувала Юлія.