Єврокомісія представила документ, що містить три сценарії застосування статті 42.7 Договору про ЄС, яка є європейським аналогом статті 5 НАТО про колективну оборону. Про це повідомила очільниця європейської дипломатії Кая Каллас перед початком засідання Ради ЄС у Брюсселі 12 травня.
Про це розповідає Суми24
Каллас зазначила, що перший сценарій передбачає одночасний напад на країну НАТО, що активує обидві статті – натовську та євросоюзівську. Другий сценарій стосується атаки на державу ЄС, яка не є членом НАТО, що означає активізацію лише статті 42.7. Третій охоплює гібридні атаки, які не досягають порогу для застосування статті 5.
«Ми не говоримо публічно про ці навчання, тому що вони демонструють наші прогалини. Саме в цьому й була мета навчань – зрозуміти, де нам потрібно бути більш конкретними: хто що робить, хто і що може запитувати у Комісії, що може робити Європейська служба зовнішніх дій і що можуть робити держави-члени», – пояснила Каллас.
Федеральна міністерка оборони Австрії Клаудія Таннер підтримала цей підхід, зазначивши, що в різних сценаріях може бути залучено, зокрема, SATCEN або Frontex. Єдиним реальним прецедентом застосування статті 42.7 залишається теракт у паризькому «Батаклані» 2015 року, коли Австрія направила своїх солдатів у Малі, звільнивши французьких військових для дій в країні.
Міністр оборони Швеції Пол Йонсон також підтримав обговорення статті 42.7, підкресливши, що важливо мати документ, який би окреслював підготовку ЄС до серйозних безпекових ситуацій. Він наголосив на необхідності підготувати ЄС до можливого збройного нападу на одну з держав-членів та визначити ролі різних структур, таких як Frontex, у цій ситуації.
«Це доповнення, а не заміна НАТО», – підкреслив Йонсон, спростовуючи побоювання щодо дистанціювання США від Європи.
Міністр також зазначив, що стаття 42.7 може підвищити цивільну готовність і стійкість Європи, тоді як НАТО залишається основою для військового планування та оборонних стратегій.
Щодо можливості створення окремої армії ЄС, Йонсон висловив скепсис, вказуючи на те, що такі заяви лунають роками, але реальних намірів щодо створення спільної армії немає.
Дискусії навколо статті 42.7 відбуваються на фоні загальної розмови про оборонну самодостатність Європи. Міністр оборони Естонії Ханно Певкур розмежував ролі НАТО та ЄС у системі колективної безпеки, зазначивши, що військове планування – це відповідальність Альянсу, а ЄС має підсилювати зусилля держав-членів.
Певкур також закликав європейців до більшої впевненості у власних силах, підкреслюючи, що з населенням у 500 мільйонів та ВВП близько 25 трильйонів євро Європа має достатньо ресурсів для самозахисту. Оборонні витрати країн ЄС вже наближаються до пів трильйона євро.
Першу симуляцію з плану дій у разі нападу на одну з країн-членів ЄС було проведено 4 травня під час засідання політично-безпекового комітету. У ході навчань були відпрацьовані кризові сценарії на основі статті 42.7 Договору про ЄС.