Лідія Зенікова з Глухівщини пережила неймовірну трагедію: протягом трьох місяців війни вона втратила двох братів та чоловіка. У 2023 році, з травня по липень, жінка отримувала страшні звістки про загибель своїх близьких на фронті. Вона поділилася своєю історією, що торкає до глибини душі.
Про це розповідає Суми24
“Зараз ми вчимося жити без них. Трошки вийшло, трошки не вийшло. Розумієш, що понадіятися немає на кого. Допомогти немає кому”, – каже жінка.
Сім’я Приймачок складалася з п’яти дітей – двох доньок та трьох синів, які зростали в селі Уздиця. Лідія згадує, як вони разом гралися в дитинстві, і як їм було весело.
“Приходимо зі школи, портфелі позакидали. Куди? Зима — сані! Дідові сані, дерев’яні, здорові. Там, певно, дітей з десять сідало. І спускалися з гори. А завозити потім нікому, ніхто не хоче, слизько. Знаєте, весело. Той час був веселий”, – пригадує Лідія.
Коли діти підросли, кожен почав створювати своє життя. Олександр Приймачок здобув освіту будівельника, служив в армії та одружився, ставши батьком чотирьох дітей. Він часто виїжджав на заробітки, але завжди повертався до рідних.
“Діти для нього були всім. Дружина для нього була всім. Мамі допомагав, коли, певно, просила”, – пригадує жінка.
Молодший брат Юрій після закінчення школи став вчителем фізкультури, а згодом працював у меблевій сфері в Києві. Він завжди дбав про свою родину, часто дзвонив Лідії та планував відвідування.
Лідія, маючи сина від першого шлюбу, зустріла своє справжнє кохання — Сергія Зенікова. Вони разом облаштували занедбаний будинок і виховували спільного сина Данила.
24 лютого 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ, подружжя прокинулося від криків сусідки та вибухів.
“Війна началася, сусідка кричала, плаче. Боже, а чоловік пішов на вулицю курити. Я лежу, а воно, знаєте, бах, і так як наче дрожить”, – розповідає Лідія.
Після початку війни Лідія намагалася зв’язатися з рідними, закликаючи брата Юрія виїхати зі столиці, але він залишився в Києві, долучившись до Тероборони. Юрій брав участь у звільненні Київщини.
На початку травня Лідія отримала звістку про загибель Юрія під час виконання бойового завдання. На десятий день поминок за ним, 4 червня, прийшла ще одна трагедія — загинув Олександр.
“Я перечувала, була на городі, ви знаєте, мене таке передчуття було”, – говорить Лідія.
Після втрати братів, Лідія почала боятися за чоловіка. Сергій Зеніков отримав повістку та вирушив на фронт. 7 липня 2023 року він загинув під час артилерійського обстрілу на Авдіївському напрямку.
“Пам’ять про них залишиться в нашому серці, поки наше серце буде битися. Вічна їм пам’ять. Вони наші герої”, – говорить жінка.