У селі Капітанівка на Сумщині зареєстровано лише троє мешканців. Вулиці, які колись були наповнені життям, тепер заросли деревами, а від магазину, школи та більшості будинків не залишилося жодного сліду. Як живуть останні люди у цьому покинутому селі Конотопського району – у матеріалі.
Про це розповідає Суми24
86-річна Ніна Бражник ділиться спогадами про своє рідне село: “Тут було багацько людей. 100 дворів було. Ми ходили на роботу, ферма була тут, і стан був. І весело було, і людно, і гульбища всякі були, все було. А тоді розбіглися, розійшлися всі. Весілля були, гуляли, і гармошка грала раніше, ходили, співали люди, весело було. А тоді все пішло. Одне дерево виросло і все”.
На вулиці, де живе пані Ніна, колись був магазин і житлові будинки, а тепер – лише ліс. Залишилися тільки два будинки, в яких проживають люди. Її помешкання більше 60 років.
Подвір’я, вкрите виноградом, було висаджене у 1963 році. Лози, які колись приносили плоди, тепер залишилися без догляду. “Відмовилися від города, залишили 15 соток всього. А решта заросла. Немає кому обробляти. Позаростало все деревом, бур’яном”, — розповідає пані Ніна.
Жінка згадує, що багато людей виїхали в сусіднє село Жовтневе. “Не давали тут строїться, начальство не давало. Хотіли, щоб туди у Жовтневе переїхали всі. Тож ті поїхали, а ми осталися. Я у своїй хаті вже доживу”, — зазначає вона.
Пані Ніна також розповідає, що колись у селі були листи і газети, а тепер залишилися лише телефонні розмови. “Раніше ж листи писали, було скільки тих листів, газет носили, а тепер нічого. По телефону побалакали і все”, — додає жінка.
Валентина Задорожня, ще одна мешканка села, розповідає про своє життя: “Я сама з Жовтневого, з Курилівки. Оце вийшла заміж, собі отхватила такого чоловіка красеня”. Вона згадує, що їхнє господарство зменшилось, і тепер тримають лише кілька курей та котів.
“Перед війною збиралися виїхати до сина у Конотоп, але після його смерті все зупинилося”, — зізнається Валентина.
Незважаючи на труднощі, жінки відзначають, що їхнє життя триває, і вони намагаються підтримувати свої домівки. “Вода в колодязі чиста, у справах їздимо на велосипеді, а в місто – рейсовим автобусом”, — говорять вони.
Останні жителі села Капітанівка мріють про мир і спокій, адже війна знову порушила їхнє тихе життя. “Одна прилітала. Упала на тирсу отам на вуглу. Як бухнуло, в хаті шибки вибило”, — згадує пані Ніна.