В Україні ведуться обговорення щодо можливості перепоховання видатних діячів за межами країни в рамках створення Національного пантеону. Однак реалізація таких ініціатив значною мірою залежить від законодавства держав, де ці особи поховані. Зокрема, перепоховання Степана Бандери, одного з лідерів українського націоналістичного руху XX століття, може бути здійснене лише за згодою його родини та наявності вагомої причини, про що повідомили у міській службі кладовищ Мюнхена, де він знаходиться.
Про це розповідає Суми24
У Німеччині рішення про перепоховання ухвалюються лише в виняткових випадках. Заявку на перепоховання можуть подати лише власники прав на могилу або родичі, за взаємною згодою. Важливо, що в Німеччині діє принцип «спокою померлого», котрий має конституційний захист і є пріоритетним. Для перенесення останків необхідна серйозна причина, яку судова практика трактує досить обмежено: наприклад, якщо родичі не можуть доглядати за могилою через виняткові обставини. Простий переїзд або велика відстань навіть у 500 кілометрів не є достатньою підставою.
Також враховується воля самого померлого – має бути обґрунтована підстава вважати, що перепоховання відповідало б його бажанню.
«Щодо можливості перепоховання Степана Бандери застосовуються такі ж загальні правила. Якщо власник права на могилу подасть заяву, її можуть схвалити за наявності вагомої причини. Також потрібна згода родичів. Якщо з таким проханням звертається Україна, згода сім’ї все одно є обов’язковою», – зазначили у міській службі кладовищ Мюнхена.
Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів на Прикарпатті. Під час навчання у Львівській політехніці він став членом Організації українських націоналістів і згодом став одним з її лідерів.
На знак протесту проти політики голодомору на Наддніпрянщині Бандера організував замах на радянського дипломата Майлова у Львові. Він також керував підготовкою вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Пєрацького, ініціатора політики «пацифікації» українців Галичини та Волині. За це Варшавський суд засудив Бандеру до страти, яка згодом була замінена довічним ув’язненням через амністію.
Бандера був одним із ініціаторів проголошення Акту відновлення української держави у Львові 30 червня 1941 року. Це рішення не було узгоджене з окупаційною владою, внаслідок чого гестапо заарештувало його та перевезло до Берліна, а згодом він потрапив до концтабору Заксенгаузен, де провів понад три роки.
15 жовтня 1959 року Степан Бандера був убитий у Мюнхені агентом КҐБ Богданом Сташинським.