У селі Глибне, розташованому за 20 км від російського кордону, мешканці висловлюють побоювання щодо доставки пенсій, оскільки транспортне сполучення з населеним пунктом майже відсутнє. Водій пересувного відділення ‘Укрпошти’ Андрій Кулак зазначає, що під час обстрілів село не відвідують і намагаються працювати адресно. Кореспонденти спостерігали за роботою поштарів в умовах прикордоння.
Про це розповідає Суми24
Мешканець села Глибне Микола Підойма розповідає про хитрість, на яку пішов, щоб пересувне відділення ‘Укрпошти’ продовжувало відвідувати їх:
“Я навіть спеціально газету виписав, щоб їздили”.
Він додав, що вчора ночував у сина, а сьогодні зранку повернувся додому, щоб не пропустити автомобіль:
“Думаю бігом, а то проґавлю заплатити вчасно. А розуму не вистачає отим телефоном сплачувати, тут багато таких людей, що не розбираються у тих телефонах. Звикли по старому, отримав квитанцію — заплатив”,
— розповів Микола Підойма.
Ярослав Твердохліб, ще один мешканець, каже, що окрім пошти також відвідав автокрамницю. За його словами, стаціонарна пошта йому більше подобалась:
“Звичайно, як пошта була у нас у селі, я міг кожну хвилину піти, а це таке раз у тиждень”.
Світлана Куйда, начальниця пересувного відділення, зазначила:
“Якщо у мене є пенсія, а людини немає, то ми веземо їй додому, привозимо з доставленням додому. Так само і посилку, так само і рекомендований лист, так само і пенсії, і соціальні виплати. Вони знають, що ми в 9 годин у такому-то селищі, в 12 в іншому, люди підходять. Ті, що можуть, ті підходять”.
Світлана Куйда зазначила, що до роботи в пересувному відділенні вона була начальником поштового відділення в Угроїдах Краснопільської громади, яке нині повністю зруйновано.
“Страшно, не страшно, але людям потрібно кошти, виплату зробити, доставити посилку, лист, якісь харчові продукти, квитанцію, комунальні послуги сплатити. Де вони це зроблять, коли немає відділення, вони сподіваються лише на нас”,
— розповіла вона.
Село Глибне розташоване близько 20 км до кордону з росією. Староста Самотоївського старостинського округу Людмила Цибулько повідомила, що постійно проживає близько 300 мешканців, з яких понад половина — люди похилого віку.
“Обслуговують населення адресно, щоб не було скупчення, щоб більше задовольнити їхні потреби й в поштових відправленнях, і в пенсійних, і в продуктах, які вони теж доставляють”,
— додала вона.
Андрій Кулак, водій пересувного відділення, розповів, що якщо обстрілюють село, то вони не заїжджають, тому намагаються працювати обережно:
“Стараємось попід кордоном так, щоб не купками. Зазвичай під’їжджаємо, начальниця швидко вискочила, побігла у хату, бабусі виплатила пенсію і швидко тікаємо до наступного клієнта”.
Андрій Кулак працює водієм з початку війни і розповідає, що вдома його чекають діти та дружина.
“Важко, вчора їдемо — автівка горить, буває всяке, але нічого, звикаємо, працювати ж потрібно”,
— зазначила Світлана Куйда.