Шостка провела в останню путь захисника Олега Ковальова

Олег Миколайович Ковальов народився 30 вересня 1967 року в селі Первомайськ Ямпільського району. Втративши матір у дитинстві, він разом з братом виховувався бабусею. Після закінчення школи хлопець почав працювати в місцевому колгоспі, щоб допомогти родині. Строкову службу в армії проходив у Польщі, де виконував обов’язки командира танка. Після повернення в Україну Олег працював на різних посадах, проте любов до рідного краю завжди тягнула його назад. Більшу частину життя він провів у селі Воздвиженське, працюючи на місцевому сільгосппідприємстві та захоплюючись бджільництвом.

Олег Миколайович залишиться в пам’яті людей як спокійна, добра та щедра людина, яка ніколи не ображала оточуючих. Він зустрів свою кохану Людмилу, з якою жили в гармонії та взаємній підтримці. Вона згадує, як Олег обійняв її, вирушаючи на військову службу, і сказав: «Пожили з тобою зовсім трошки… Бог дав – Бог взяв».

У січні 2023 року Олег став на захист України, воюючи на Покровському напрямку як стрілець-снайпер. Його бойовий позивний «Дід» відображав його досвід і зрілість у порівнянні з молодшими побратимами. Хоча він ніколи не ділився подробицями війни, його мрія полягала у поверненні додому до своїх близьких.

Після кількох контузій Олег Ковальов був переведений на посаду помічника гранатометника, але його стан продовжував погіршуватися. Він хотів залишитися з побратимами і навіть казав дружині: «Якщо помру, так тільки з побратимами поряд хочу лежати».

Після повернення з фронту Олег працював у Шосткинському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Останні дні життя він провів у Київському військовому госпіталі, де його дружина Людмила була поруч. На жаль, хвороба виявилася невиліковною, і серце захисника зупинилося 22 жовтня. Прощання відбулося 24 жовтня, символічно в день, коли Олег і Людмила одружилися кілька років тому.

Вічна пам’ять нашому героєві, який наближав перемогу рідної Батьківщини!

Вічна шана і вдячність!