У Шостці відбулося прощання із захисником Андрієм Желновачем, який загинув, виконуючи бойове завдання.
Про це розповідає Суми24
12 листопада шосткинці провели в останню путь героя-земляка Андрія Олександровича Желновача, який народився 14 липня 1967 року у селі Манченки Харківської області. Згодом родина переїхала на Полтавщину, де Андрій провів найяскравіші роки свого дитинства та юності. Він закінчив місцеву «восьмирічку», а середню освіту здобув у сусідньому селі Білоцерківка. За словами рідних, з малих років Андрій був працьовитим і відповідальним, захоплювався футболом і спортивним орієнтуванням, а також неодноразово отримував похвальні грамоти за активну участь у житті школи.
Після закінчення школи він навчався у Харківському електротехнікумі зв’язку, де здобув спеціальність «Телевізійна техніка та радіорелейний зв’язок». Новою сторінкою в його житті стало одруження з коханою Валентиною та служба в армії. Після повернення Андрій та його молода родина оселилися у Шостці, де народилася їхня донечка Олена. Він працював на Шосткинському РТС Сумської філії концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, присвятивши цій справі понад 30 років. За свою працелюбність Андрій здобув високий авторитет серед колег та керівництва, отримавши почесні грамоти.
Андрій Олександрович запам’ятається рідним і колегам як розсудлива, врівноважена та старанна людина, яка завжди прагнула до справедливості та порядку.
24 лютого 2022 року, в чорний день для України, він, як і багато інших патріотів, записався до місцевої тероборони. Протягом служби він захищав Сумщину, Харківщину та Донеччину, брав участь у боях під Лиманом і Покровськом. У липні 2024 року Андрій отримав контузію та поранення, але після реабілітації повернувся до захисту Батьківщини. На фронті він обіймав посаду командира стрілецького відділення батальйону ТРО та отримав двічі відзнаку Президента «За оборону України» за мужність і професіоналізм.
Найбільшою мрією Андрія було повернення додому після Перемоги, щоб вести спокійне життя поряд з рідними. У день свого 57-річчя, повертаючись з небезпечного завдання, він з побратимами святкував життя.
На жаль, напередодні своєї загибелі 7 листопада Андрій спілкувався з родиною, але не розповів про складне завдання, яке планувалося на наступний день. Того вечора вони почули його голос востаннє. Андрій загинув на Донецькому напрямку, отримавши несумісні з життям травми.
Доземний уклін Воїну Світла та його родині, яка віддала найдорожче заради нашої Батьківщини!