УПА: коротко про головне
Українська повстанська армія (УПА) – військово-політичне формування, яке діяло на території України в 1942–1956 роках.
Про це розповідає Суми24
Основною метою створення УПА було об’єднання різних збройних груп націоналістів під керівництвом ОУН(б). Головним завданням УПА було створення національної української армії для відновлення незалежної Української держави та підготовка до повстання після виснаження комуністичного СРСР і нацистської Німеччини у війні.
УПА виступала за створення самостійної соборної Української держави, що мала включати всі етнічні українські землі.
Часом заснування вважають 14 жовтня 1942 року, а одним із останніх боїв УПА з військами НКВС був бій за блокування радянських військових колон до Угорщини під час антикомуністичного повстання 1956 року. За деякими даними, останній бій вояки УПА дали аж у 1967 році.
Із травня по листопад 1943 року головним командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік – Роман Шухевич, а з 1950 по 1954 рік – Василь Кук.
Для УПА була характерна партизанська тактика, а все озброєння було трофейним – німецьким, радянським, угорським та австрійським. Окрім українців, у складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.
УПА воювала на два фронти – проти нацистської Німеччини та згодом проти радянської влади. Діяльність УПА визнавали антинімецьким повстанням німецькі окупаційні керівники, зокрема Еріх Кох. Напади частин УПА на німецькі військові підрозділи тривали до серпня 1944 року, про що свідчать також звіти радянських партизанів.
Радянська пропаганда очорнювала УПА, стверджуючи, що вона співпрацювала з нацистською Німеччиною.
У Росії УПА визнали екстремістською організацією рішенням Верховного суду у 2014 році.
У Польщі також переважає негативне ставлення до УПА: у 2016 році парламент Польщі визнав дії солдатів УПА проти польського населення на Волині геноцидом.
Радіо Свобода розповідає про Волинську трагедію у спецпроєкті
На Волині діяли не лише загони УПА, а й інші мережі, такі як «Бульби»-Боровця, «мельниківці» та різні отамани. Діяли також німецькі каральні частини та поліцаї, в лавах яких служили українці та поляки, а також радянські партизани.
Згідно з документами СБУ, польські втрати в Західній Україні становили 30 327 осіб і 240 знищених населених пунктів, тоді як українські втрати складали 16 523 та 115 відповідно. Інститут національної пам’яті Польщі вважає, що УПА та інші націоналістичні загони причетні до загибелі близько 100 тисяч поляків.
Ставлення до УПА в українському суспільстві після здобуття незалежності коливається між позитивним (борці за незалежність) і негативним (колаборанти). Проте після Революції гідності почало переважати визнання заслуг.
Із 2015 року вояки УПА отримали статус борців за незалежність України у ХХ столітті. У 2018 році ухвалено закон, що надає солдатам УПА статус учасників бойових дій.
Згідно з соцопитуванням, проведеним восени 2023 року, для понад двох третин населення України УПА стала символом захисту незалежності.
«Ми спостерігаємо серйозну переоцінку минулого. Історія УПА стає одним із ключових елементів нашої національної пам’яті. …Для понад 70% українців ця історія стала досвідом і заклала традицію спротиву агресору та захисту незалежності», – зазначила на презентації дослідження Ярина Ясиневич, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху.