У Сумах провели в останню путь загиблого сапера Олександра Кочуру. Чоловік п’ять місяців вважався зниклим безвісти. Його бойовий шлях згадали рідні та колеги.
Про це розповідає Суми24
“Війна торкнулася моєї родини на всі 200 відсотків. Ми переселенці з Миропілля, де залишилися без домівки, а тепер війна забрала ще й сина”, — розповів батько загиблого, Микола Кочура.
Земляки, друзі та родичі зустрічали труну з Олександром Кочурою, схиливши голови в шані. Чоловіку було 32 роки, коли 2 червня цього року російський дрон обірвав його життя.
“Саша не був військовим. Це я служив десантником. Він говорив: “Папа, я хочу так, як ти, хочу через пів року подати на лейтенанта”. Його бойовий шлях закінчився дуже швидко. Він загинув як справжній герой. Він знав, куди їде, вони були в самому пеклі, у розвідці. Він микався в Сумах, не міг себе знайти, а там він знайшов себе”, — поділився спогадами Микола Кочура.
Тетяна Процик, молодша сестра Олександра, зазначила, що брат не ховався і одразу вступив до ЗСУ, як тільки виникла потреба.
“Сашу мобілізували, і він одразу пішов. Весь цей час перебував у зоні бойових дій на Донецькому напрямку. Казав: “Хто, як не ми?”. Навіть коли у відпустку на кілька днів відпускали, він говорив, що поїде в основну відпустку. Він вважався зниклим безвісти п’ять місяців, але спочатку нам сказали, що, ймовірно, вони загинули. Проте ми сподівалися до останнього, що він живий”, — розповіла Тетяна.
На прощання з Олександром до Свято-Георгіївського храму прийшов його командир. Він запам’ятав свого побратима як чесного, відповідального та мужнього чоловіка.
“Він казав: “Тут немає друзів — одні побратими”, — згадує батько Олександра.
Олександр Кочура, розвідник-сапер, загинув 2 червня 2025 року в районі села Зелений Кут Волноваського району Донецької області. Командир зазначив, що під час виконання завдання з унеможливлення проходу противника через невибухові загородження, Олександр отримав серйозні травми.
“Гарний, спокійний, добрий хлопець. Як людина, був веселим юнаком”, — згадала колега Олена Корабльова.
“Перед війною, у 2021 році, він прийшов до нас. Я вчив трьох учнів, оскільки американський новий станок мало хто знав. Усі хлопці були добрими, мали сім’ї та прагнули заробити гроші”, — додав колега Михайло Андра.
В Олександра Кочури залишилися дружина, син, батьки та сестра.
Поділитися в соціальних мережах